Історія школи
Історія заснування Тростянецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 (бувшої залізничної школи № 63) тісно пов’язана з будівництвом і розвитком Південної залізниці, яка пройшла через землі Леопольда Кеніга в грудні 1877 року. У ті часи царський уряд особливо не переймався освітнім рівнем своїх підданих, тим більш низького походження: робітників, селян, міщан. Проте промисловий розвиток вимагав висококваліфікованої робочої сили. У слюсарях, токарях, машиністах відчувала гостру потребу й залізниця. З цією метою і була збудована на кошти Міністерства шляхів сполучення царської Росії трикласна школа, яка призначалися лише для дітей залізничників станції Смородино і полустанків – від Басів до Гут.
У ті часи це було зразкове приміщення, побудоване з міцної цегли: з високими стелями, просторими класами та величезним коридором, облицьованим кахельною плиткою, який слугував залом. Будівництво тривало три роки.
У 1908 році вперше поріг новозбудованої школи переступили 28 школярів. Історія зберегла ім’я першого
директора Сальнікова Костянтина Максимовича.
До 1917 року школа із трикласної була реорганізована в чотирикласну, а в
1922 році – в 7–річну школу. У 1924 році школа випускає перший загін учнів із
7–річною освітою.
Кількість класів та учнів у них уже не вміщувалися у приміщенні школи,
хоча заняття проходили у дві зміни, Постає питання добудови. Як наслідок, у
1933 році приміщення школи було розширене більше, ніж у 2 рази, шляхом
прибудови нового крила з вузьким коридором та кімнатами для директора
школи.
У 1934 році школа була реорганізована в десятилітку.
Директорами школи в кінці тридцятих років були: Шевченко Григорій
Данилович та Корзун Василій Олексійович, завідуючем навчальною частиною–Губенко Андрій Степанович.
З матеріалів шкільного музею : „…Входившие в зал средней школы № 4 –
ученики 30 –х годов. Они, казалось,
не слышали шквала аплодисментов,
с удивлением и восторгом осматривали школу: как изменилась, похорошела, сколько красочных наглядностей на стенах в кабинетах.
А окончили эту школу они в 1937 году. Почти все выпускники стали участниками Великой Отечественной войны. Их боевые награды соседствуют с наградами трудовыми.Одна из вдохновителей и организаторов встречи выпускников - бессменная староста класса Валентина Евдокимовна Мирошниченко.Ей подчинялись полковники и подполковники, профессора и доценты, люди, возглавлявшие крупнейшие стройки.”
До початку Великої Вітчизняної війни школа дала 5 випусків десятикласників.
На 22 червня 1941 року був призначений випускний вечір у нашій школі. Він
пройшов при затемнених вікнах, грав оркестр, танцювали юнаки і дівчата, але
гарний настрій зник, усі зразу стали дорослішими. На випускному вечорі,
прощаючись зі своєю школою і дитячими роками, хлопці давали слово захищати
Батьківщину – і його вони дотримали.
Майже всі юнаки, які закінчили до війни школу, пішли боротися з ворогом. Учні 8 класу Камишан В., Корхов А., Федорко А. пішли на війну добровольцями, не дочекавшись призову. Учасниками бойових дій з 1941 року були Гончар Михайло, Бугай Микола, Конарев Микола, Марков Юрій, Мірошниченко Неля, Пономаренки Андрій і Павло та багато інших. На різних фронтах Великої Вітчизняної війни боролися з загарбниками випускники школи. Та жорстока кровопролитна війна забрала життя семи тисяч сто двадцяти семи тростянчан. Серед них були і випускники школи №4:
· Тараненко Євген
· Лемешев Олександр
· Цибук Віктор
· Генін Іван
·<span times="" new="" roman';"=""> Ярмош Ірина – піонервожата школи, учасниця комсомольського підпілля на Тростянеччині .
В рядах воїнів були і ті, хто після закінчення війни прийшов працювати в четверту школу вчителями.
Після визволення Тростянця в 1943 році школа потребувала відбудови і ремонту. Вона в той час не функціонувала, адже в часи окупації фашисти використовували навчальні кабінети як конюшню, а після визволення міста приміщення школи було передане на потреби місцевого шпиталю 
і тільки у маленькому коридорі була вільна одна кімната, де навчався 5 клас. 1,4, 6,7 класи були розміщенні у тимчасово пристосованих кімнатах під класи у будинках, які знаходилися по вулиці Привокзальній. 2-3 класи проводили заняття у будинку по вулиці Леніна. 8-9 класи навчалися у будинку по провулку Горького і 10 клас у кількості 12 чоловік – у будинку по провулку Першотравневому. Директором школи в цей важкий час була призначена Сладкомьодова Раїса Павлівна.
Через рік приміщення школи було звільнене, але проводити уроки в ньому було неможливо, тому що шибки у вікнах були відсутні, підлога у добудові прогнила. Тому комсомольська організація школи вирішила використати літні канікули для проведення упорядкування шкільного приміщення. Учні 8-10 класів рубали ліс і на плечах за 2-3 км носили колоди для огорожі шкільного двору, учні 5-х класів допомагали столяру робити цю огорожу. Завдяки залізничним організаціям був проведений практично увесь ремонт приміщень, виготовленні парти, дошки, вішалки для одягу.
<span times="" new="" roman',="" serif;"=""> Рік 1946. З цього часу колектив школи майже на 20 років очолює енергійна людина, учасник бойових дій - Помазановський Степан Федорович. Саме за роки його керівництва зусиллями педагогів та учнів були збудовані майстерні, школа перейшла на водяне опалення, зміцнилася матеріально-технічна база школи, обладнані фізичний, хімічний, біологічний кабінети. А головне – гуртується колектив педагогів однодумців, професіоналів, які віддали рідній школі два, а то й три і більше десятки років свого життя. Згадаємо їх : Чікін Олександр Якович, Лад’юкова Наталя Петрівна, Кононенко Микола Матвійович, Устименко Зоя Василівна, Золотайко Ольга Кузьмівна, Коваленко Прокіп Степанович, Щербак Олександра Іванівна, Ніконенко Євгенія Ми
колаївна, Логвіненко Марія Іванівна, Беловол Галина Леонідівна, Пригарін Іван Дмитрович, Шевченко Микола Андрійович, Охріменко Раїса Петрівна,Беспалова Раїса Петрівна, Коломак Ада Василівна, Головко Григорій Якович, Бабченко Катерина Федорівна, Діденко Василь Трохимович, Сокол Павло Костянтинович, Дзюба Микола Іванович, Баландін Василь Петрович, Лобанова Ніна Опанасівна, Нога Раїса Олексіївна.
Школа в ці роки славиться хоровими колективами , оркестром народних інструментів, а пізніше духовим оркестром. Шкільні спортивні команди: атлетична , волейбольна, футбольна, лижна та стрілкова міцно тримають призові місця у районних змаганнях.
Та головним для педагогів школи було навчання. За післявоєнні роки школа випустила 103 медаліста. З них 53 учні закінчили школу із золотою медаллю, 50 учнів – із срібною медаллю.
1980 –і – 2000-і роки…. У різні роки школу очолюють : Горобець Лідія Володимирівна, Яковенко Ліна Марківна, Бутко Віктор Михайлович, Лустенко Анатолій Васильович.
Зовсім молодими спеціалістами прийшли до школи і на сьогоднішній день віддали їй більше 25 ро
ків свого життя Гулюк Тетяна Миколаївна, Заїка Григорій Васильович, Шевлякова Надія Андріївна, Нікіщенко Любов Петрівна, Шацький Валерій Дмитрович, Галицька Ольга Іванівна, Негода Ірина Володимирівна, Захарченко Надія Федорівна, Мусіка Наталія Василівна, Шевченко Зоя Василівна, Міщенко Ірина Анатоліївна, Задесенець Віра Семенівна.
З роками проходить зміна поколінь. Сьомий рік, починаючи з 2006, о
чолює школу Заїка Ольга Михайлівна, яка починала тут працювати в далекому 1982 році вчителем математики, пізніше - 10 років заступником директора з навчально-виховної роботи.
Багато випускників нашої коли стали лікарями і вчителями, інженерами і письменниками, підприємцями і робітниками, економістами і військовими, хліборобами і вченими, а все ж найбільше з них обирали професію залізничника, пройшовши трудовий шлях від рядового до керівника різних підрозділів. Зрозуміло, що не вистачить часу назвати сьогодні прізвища всіх випускників, якими пишається школа, які прославили її на теренах часу і простору, бо їх дуже багато. Але школа пам’ятає про кожного.
Приємно, що випускники нашої школи в різні роки поверталися в її стіни дипломованими спеціалістами. Серед них Щербак Олександра Іванівна - вчителем математики, Безпалова Раіса Петрівна – вчителем російської мови, Давидова Любов Олександрівна- вчителем німецької мови, Шацький Валерій Дмитрович – вчителем фізичного виховання, Шабельник Наталія Валентинівна- вчителем української мови, Назаренко Наталія Володимирівна – вчителем математики, Мусіка Наталія Василівна, Надєїна Любов Михайлівна, Люлько Тетяна Іванівна – вчителями російської мови та зарубіжної літератури, Міщенко Ірина Анатоліївна – вчителем початкових класів, Тертичний Євген Олександрович- вчителем хімії та біології, Желєзняк Віра Вікторівна – бібліотекарем школи.
